...Кожного ранку прокидаючись, я дякую Богу, за то, що він подарував мені ще один день життя...
Зараз в моїй країні війна, яка триває вже цілий рік, а я досі не можу в це повірити... я не можу усвідомити, що в наш час військові можуть вбивати цивільних людей, дітей, жінок, чинити знущання, які навіть не вкладаються в голові і це тут зараз в Європейській країні... Летять ракети на мирні міста, гинуть люди... гине флора і фауна...
За цей рік ми пережили багато безкінечні повітряні тривоги, відсутність світла, води і тепла вже ніщо в порівнянні з тисячами смертей невинних людей... але страх і ненависть переросли в силу для боротьби і віру в нашу перемогу.
Від всіх цех подій, думок, просто зриває дах... Вже по-іншому сприймається світ і розуміння, як мало потрібно для життя, які речі дійсно ціні...
Дякую, що в мене є можливість написати це. Дякую, що в мене є можливість займатися творчістю. Дякую, що ви читаєте це...
Немає коментарів:
Дописати коментар